судник
СУ́ДНИК, а, ч.
1. Полиця, шафа для зберігання посуду, а також продуктів, напоїв і т. ін.
Донька .. жваво налагодила що слід до чаю, витягла з скрині в'язку бубликів, достала з судника десяток черствих пряників (Л. Яновська);
Торохнуло й покотилось щось над хатою. Дзвенять шибки, посуд на суднику, на воднику у сінях відра (С. Васильченко);
На суднику – полумисок і кілька черепків (Ю. Мушкетик).
2. Поличка з образами; божник, божниця.
У куточку, на суднику, горів гасник (С. Скляренко);
Зняли із судника ікону з зображенням Христа, поставили на стіл, навхрест загородили в нього два ножі, Жаданенко взяв із скрині стареньке обшмуляне Євангеліє, зняв із себе натільний хрестик на шнурку.
Словник української мови (СУМ-20)