султанич
СУЛТА́НИЧ, а, ч., розм.
Син султана.
Султанич блазнював по кафеджіях, на вулицях і в циганських притонах, поки Амурат замкнув його у в'язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)СУЛТА́НИЧ, а, ч., розм.
Син султана.
Султанич блазнював по кафеджіях, на вулицях і в циганських притонах, поки Амурат замкнув його у в'язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)