султанич —
султа́нич іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
султанич —
СУЛТА́НИЧ, а, ч., розм. Син султана. Султанич блазнював по кафеджіях, на вулицях і в циганських притонах, поки Амурат замкнув його у в'язницю, щоб не плюгавив султанського роду (Р. Іваничук).
Словник української мови у 20 томах
султанич —
-а, ч., розм. Син султана.
Великий тлумачний словник сучасної мови
султанич —
Султанич, -ча м. Сынъ султана. К. ПС. 68.
Словник української мови Грінченка