суперництво

СУПЕ́РНИЦТВО, а, с.

Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь.

Почалися скарги на безторжя, на панські фільварки і на суперництво шляхти на ринках (З. Тулуб);

– Що я поет – це Павлусь сказав у жарт .. – Значить, у нас нема ніяких підстав для суперництва, і ми станемо друзями, – сказала, всміхаючись, Леся (Ф. Бурлака);

Серед січових молодиків існувало запекле суперництво – скочити на необ'їждженого коня, переплисти Дніпро на порогах, схопитись “навхрест” або “попідсилу” (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. суперництво — супе́рництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. суперництво — КОНКУРЕНЦІЯ, змаг|ання|, п! БОРНЯ.  Словник синонімів Караванського
3. суперництво — -а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суперництво — БОРОТЬБА́ (активне, тривале суперництво протилежних або ворожих сил — соціальних груп, осіб, ідей і т. ін.), ПРОТИБО́РСТВО книжн., БОРНЯ́ поет., БОРІ́ННЯ поет., ЗМАГА́ННЯ, ВІЙНА́ підсил.  Словник синонімів української мови
5. суперництво — СУПЕ́РНИЦТВО, а, с. Прагнення перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь. Почалися скарги на безторжя, на панські фільварки і на суперництво шляхти на ринках (Тулуб, Людолови, І, 1957, 302); — Що я поет — це Павлусь сказав у жарт..  Словник української мови в 11 томах