суфій
СУФІ́Й, я, ч., рел.
Послідовник, прихильник суфізму.
Світ, на думку суфіїв, виплив з Бога, він є еманація божества, і, дарма що здається він різноманітним і неоднаковим, тая неоднаковість є тільки привид, ілюзія (А. Кримський);
– Мехмед-паша суфій, а суфії засуджують усі втіхи (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)