сяйний

СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет.

1. Який сяє, яскраво світиться.

Сіло сонце. На майдані Сяйні огнища горять І дівчата заквітчані З парубками гомонять (Я. Щоголів);

В оксамиті небес потоки сяйних зір Нас заколисують (М. Зеров);

* Образно. Тягли мене змолоду сяйні надії По щастя блискуче в країни чужії (Я. Щоголів).

2. Який, відбиваючи світло, промені, блищить, випромінює сяйво.

Пахло весною, земля парувала; Крізь її кору трава пробивала [витикала] Жилки листочків своїх молодих, Вогких і сяйних од рос золотих (Я. Щоголів);

Корогвоносці піднесли над духовенством сяйні від золота, срібла й самоцвітів корогви (О. Довженко).

3. Наповнений світлом; освітлений, ясний.

Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров);

Сняться акторам сяйні рампи театрів (В. Коротич);

Сяйний зал.

Значення в інших словниках

1. сяйний — ся́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сяйний — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. сяйний — -а, -е, поет. 1》 Який сяє, яскраво світиться. 2》 Який, відбиваючи світло, промені, блищить, випромінює сяйво. 3》 Наповнений світлом; освітлений, ясний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сяйний — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. сяйний — СЯ́ЙНИЙ, а, е, поет. 1. Який сяє, яскраво світиться. Ясні зорі, сяйні зорі, Любі зорі, милі! Стану на вас дивитися, Ставши на могилі (Метл. і Кост., Тв., 1906, 244); Сіло сонце.  Словник української мови в 11 томах
6. сяйний — Сяйний, -а, -е Сіяющій. Встрѣч. у. Щоголева. Сіло сонце. На майдані сяйні огнища горять (на Купала). Щог. Сл. 24.  Словник української мови Грінченка