сіянець
СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч.
1. Молода рослина, вирощена з насіння.
Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно- або дворічного віку (з навч. літ.);
Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (з газ.);
// Те саме, що сі́янка 1.
Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (І. Нечуй-Левицький).
2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність.
Ген-ген, на обрії сіріє, І пахне сіянцем-дощем (С. Воскрекасенко);
На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)