сіянець

СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч.

1. Молода рослина, вирощена з насіння.

Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно— або дворічного віку (Механ. і електриф.., 1953, 282);

Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (Рад. Укр., 7.I 1972, 2);

// Те саме, що сі́янка 1.

Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85).

2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність.

Ген-ген, на обрії сіріє, І пахне сіянцем-дощем (Воскр., Поезії, 1951, 305);

На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (Рад. Укр., 28.IV 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. сіянець — сі́янець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сіянець — див. саджанець  Словник синонімів Вусика
3. сіянець — -нця, ч. 1》 Молода рослина, вирощена з насіння. || Те саме, що сіянка 1). 2》 розм. Уживається як прикладка до сл. дощ, позначаючи його густоту, рясність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сіянець — СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч. 1. Молода рослина, вирощена з насіння. Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно- або дворічного віку (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. сіянець — Сіянець, -нця м. Посѣянное растеніе. Сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28.  Словник української мови Грінченка