тампон
ТАМПО́Н, а, ч.
Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організму, щоб спинити кровотечу, ввібрати гній.
Щоб зменшити крововтрату, накладають притискувальну пов'язку в тампоном, змоченим розчином адреналіну (з наук. літ.);
Олег миттю витер тампоном рану біля входу і виходу кулі, примотав поверх подушечки з марлі (Іван Ле);
* У порівн. Гідро – і кріогелі можна застосовувати замість перев'язувального матеріалу або користуватися ними як тампонами при операції (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)