тампон
ТАМПО́Н, а, ч. Шматочок стерильної марлі чи вати, що його вкладають у рану або якусь порожнину організму, щоб спинити кровотечу, ввібрати гній.
Щоб зменшити крововтрату, накладають притискувальну пов’язку в тампоном, змоченим розчином адреналіну (Хвор. дит. віку, 1955, 37);
Олег миттю витер тампоном рану біля входу і виходу кулі, примотав поверх подушечки з марлі (Ле, Клен. лист, 1960, 93).
Словник української мови (СУМ-11)