теократія
ТЕОКРА́ТІЯ, ї, ж.
Форма державного правління, при якій політична влада належить духівництву.
Життя в давній Елладі складалося вільніше, веселіше, ніж в давніх східних державах, пригнічених теократією та деспотією (Леся Українка);
Світський етатизм, проголошення всевладдя держави, обертався тією ж теократією, якій він протиставлявся (з наук. літ.);
// Держава з такою формою правління.
Словник української мови (СУМ-20)