технік
ТЕ́ХНІК, а, ч.
1. Фахівець із певної галузі техніки, що має середню технічну освіту.
Заїздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Іван Ле);
Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту, .. зазираючи в розгорнутий типовий проект (В. Кучер);
// Військовий фахівець із середньою технічною освітою.
Коло яструбка вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю. Яновський);
Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (О. Гончар);
// Працівник із середньою спеціальною освітою в деяких інших галузях народного господарства.
Технік-товарознавець.
2. Той, хто працює в галузі техніки, технічних наук.
– Браво, поет від заграничної політики! Бий техніка технічними аргументами! (І. Франко);
// розм. Учень технічного навчального закладу.
До процесії приєднався натовп учнів технічного училища. Техніки тримали великий вінок з гілок маслини (Ю. Смолич).
(1) Зубни́й те́хнік – фахівець, що виготовляє зубні протези.
Словник української мови (СУМ-20)