технік
ТЕ́ХНІК, а, ч.
1. Фахівець із певної галузі техніки, що має середню технічну освіту.
Заїздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Ле, Міжгір’я, 1953, 73);
Данило Микитович з техніком заміряв глибину фундаменту,.. зазираючи в розгорнутий типовий проект (Кучер, Трудна любов, 1960, 407);
// Військовий фахівець із середньою технічною освітою.
Коло яструбка вештались техніки, обдивляючись, заправляючи, заряджаючи, випробовуючи (Ю. Янов., І, 1958, 272);
Якби артилерійський технік був говіркіший, він розповів би, якою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку (Гончар, III, 1959, 172);
// Працівник із середньою спеціальною освітою в деяких інших галузях народного господарства.
Технік-товарознавець.
Зубни́й те́хнік — фахівець, що виготовляє зубні протези.
2. Той, хто працює в галузі техніки, технічних наук.
— Браво, поет від заграничної політики! Бий техніка технічними аргументами! (Фр., IV, 1950, 34);
// розм. Учень технічного навчального закладу.
До процесії приєднався натовп учнів технічного училища. Техніки тримали великий вінок з гілок маслини (Смолич, II, 1958, 121).
Словник української мови (СУМ-11)