титулуватися

ТИТУЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін.

– Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (І. Франко);

Пізніше Вітовт почав титулуватися великим князем (з наук. літ.).

2. Пас. до титулува́ти.

Значення в інших словниках

1. титулуватися — титулува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. титулуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. 2》 Пас. до титулувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. титулуватися — ТИТУЛУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Називатися, іменуватися згідно з титулом, званням, чином і т. ін. — Є тут один старий скупиндряга, головний віритель князя. Бароном титулується (Фр.  Словник української мови в 11 томах