товаришування

ТОВАРИШУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. товаришува́ти.

Вона в остатніх [останніх] днях нашого товаришування любила називати себе сойкою (І. Франко);

В місті товаришування не порвалось: хоча хлопці жили не в одній домівці, але в класі сиділи поруч на одній лавці і щодня бігали один до одного (Б. Грінченко);

Петро знав директора ще на земській службі, як колишнього справжнього пана, що тепер злинявів, і тому поблажливо ставився до його суворого тону, а поза тим сердешно піклувався й цінував його товаришування (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. товаришування — товаришува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. товаришування — -я, с. Дія за знач. товаришувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. товаришування — ДРУ́ЖБА (відносини, побудовані на взаємній прив'язаності, спільності інтересів, поглядів), БРА́ТСТВО, БРАТЕ́РСТВО, ТОВАРИШУВА́ННЯ, ТОВАРИ́СТВО, ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, ПРИ́ЯТЕЛЬСТВО, ПРИ́ЯЗНЬ, ПОБРАТИ́МСТВО, БРАТА́ННЯ (вияв дружніх почуттів); ПРИЯТЕЛІ́ЗМ жарт.  Словник синонімів української мови
4. товаришування — Товаришува́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. товаришування — ТОВАРИШУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. товаришува́ти. Вона в остатніх [останніх] днях нашого товаришування любила називати себе сойкою (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. товаришування — Товаришува́ння, -ня с. Товарищескія отношенія.  Словник української мови Грінченка