товк

ТОВК¹, у, ч., діал.

Глузд, розум.

[Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п'єш без товку, що дуже ласа до чарки (М. Кропивницький);

// Толк.

Який ум, такий і товк (прислів'я);

Бачив я, живучи стільки на світі, усякі любові і який з них товк бува (Г. Квітка-Основ'яненко).

ТОВК², виг., розм., рідко.

Уживається як присудок за знач. товкти́ 3.

А старша дружечка мерщій тим реп'яхом, що відьма дала, та її [Олену] у спину товк! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Це ти в мене коня вкрав? Тепер ховаєшся? [питає Йонька мірошника]. І тільки нахилиться до лантуха, а його щось іззаду – товк. “І що воно таке? – думає Йонька. – Ану ж давай підстережу” (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. товк — Глузд, слушність, пуття, розум, користь, див. сенс, смисл  Словник чужослів Павло Штепа
2. товк — I -у, ч., діал. Глузд, розум. || Толк. Давати товк — а) (кому) давати пораду, як діяти; б) (чому) робити лад, порядок. II виг., розм., рідко. Уживається як присудок за знач. товкти 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. товк — ТОВК¹, у, ч., діал. Глузд, розум. [Захарко:] От за те я тебе й бив, що ти п’єш без товку, що дуже ласа до чарки (Кроп., II, 1958, 141); // Толк. Який ум, такий і товк (Укр.. присл..  Словник української мови в 11 томах
4. товк — Товк, -ку I м. Толкъ. У нашому пов — ку чортимає шовку. Ном. № 6655. --------------- Товк! II меж. Толкъ! Він мене товк під бік. Шейк.  Словник української мови Грінченка