товкачик
ТОВКА́ЧИК, а, ч.
Зменш. до товка́ч 1.
Картоплю чистять, варять і обсушують, зливши воду, протирають на протиральній машині, через сито, або товчуть спеціальними товкачиками (з наук.-попул. літ.);
Марганцевокислий калій не можна товкти або розтирати в ступці разом з вугіллям: від тертя товкачика розвивається тепло, суміш нагрівається і може спалахнути (з наук.-попул. літ.);
Перебрані i промитi ягоди розтовкти у посудi, що не окисляється, дерев'яним товкачиком, розвести невеликою кiлькiстю води (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)