топлений
ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти¹.
Піл під стінкою, брудний – страх! Під другою – коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (А. Тесленко);
Сива пелена диму висіла під сволоком, у корчмі було холодно і вогко, як у давно не топленому житлі (П. Кочура);
// то́плено, безос. пред.
У нас не холодно .. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня. Тепер у мене ще не топлено, а вже 12°!! (Леся Українка).
ТО́ПЛЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти².
Матвій чув цю теплу кров дитини своєї, і вона пекла його твердізні мозолі, як топлена мідь (У. Самчук);
// у знач. прикм. М'який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення.
Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Іван Ле).
ТО́ПЛЕНИЙ³, а, е.
Дієпр. пас. до топи́ти³.
Обернувшись, комишанець побачив над собою смачне, повнощоке обличчя дядька Івана, його очі, переповнені чорним іскристим сміхом. Топлений, та не втоплений, вбиваний, та не вбитий... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)