топлений

то́плений

I -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до топити I.

|| топлено, безос. присудк. сл.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до топити II.

|| у знач. прикм. М'який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення. Топлене масло.

III -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до топити III.

Значення в інших словниках

1. топлений — то́плений 1 дієприкметник про піч; обігрітий опаленням — про приміщення то́плений 2 дієприкметник м'який внаслідок нагрівання то́плений 3 дієприкметник якого топили у воді  Орфографічний словник української мови
2. топлений — ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до топи́ти¹. Піл під стінкою, брудний – страх! Під другою – коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (А.  Словник української мови у 20 томах
3. топлений — То́пле́ний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. топлений — ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти¹. Піл під стінкою, брудний — страх! Під другою — коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (Тесл.  Словник української мови в 11 томах