топлений
ТО́ПЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти¹.
Піл під стінкою, брудний — страх! Під другою — коминок невеличкий, цеглою світить. Піч у ньому хтозна-коли й топлена, мабуть: на припічку куряви, куряви! (Тесл., З книги життя, 1949, 146);
Сива пелена диму висіла під сволоком, у корчмі було холодно і вогко, як у давно не топленому житлі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390);
// то́плено, безос. присудк. сл.
У нас не холодно.. Але ся благодать почалась тільки з вчорашнього дня. Тепер у мене ще не топлено, а вже 12°!! (Л. Укр., V, 1956, 218).
ТО́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти²;
// у знач. прикм. М’який, рідкий внаслідок нагрівання, плавлення.
Молода, білоголова красуня відчула, що могла б змусити кожного з них випити жбан топленої смоли, не те що горілки (Ле, Наливайко, 1957, 239).
То́плене ма́сло — масло, приготовлене за допомогою топлення, нагрівання звичайного масла і виділення з нього залишків сметани.
Привітавшись, заходилась [Меланія] разом з Онуфрієм викладати заховане під сидінням добро: горщик з топленим маслом,.. кошик з яйцями у січці, обгорнені шматтям слоїки з варенням, бідон з медом і ще якісь пакуночки та пакунчата (Вільде, Сестри.., 1958, 457).
ТО́ПЛЕНИЙ³, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до топи́ти³.
Обернувшись, комишанець побачив над собою смачне, повнощоке обличчя дядька Івана, його очі, переповнені чорним іскристим сміхом. Топлений, та не втоплений, вбиваний, та не вбитий… (Гончар, Бригантина, 1973, 172).
Словник української мови (СУМ-11)