травити
ТРАВИ́ТИ¹, травлю́, тра́виш, недок., що, спец.
Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками.
В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (із журн.);
// Витравлювати (у 4 знач.).
ТРАВИ́ТИ², травлю́, тра́виш, недок., що.
Засвоювати в процесі травлення; перетравлювати.
Нічого її не болить, їсть добре, спить добре, травить добре, а все-таки чує в кождій хвилі, що нерви її “страшно напружені” (І. Франко);
Він травить їжу, бо цього вимагає шлунок і занадто запопадлива мати (Я. Качура);
* Образно. Іскія у спокої травила свою вечерю (М. Коцюбинський).
ТРАВИ́ТИ³, травлю́, тра́виш, недок., що, мор.
Потроху відпускати, послаблюючи натягання канату, снасті тощо.
Доки травили причалок, доки спускали сходні, .. ми мали досить часу, щоб спокійно дійти до берега (І. Кулик).
◇ (1) Трави́ти баланду́, грубо:
а) говорити про щось другорядне, навмисне маскувати суть справи.
– Чого ж ти баланду травиш? Кажи прямо, що злякався труднощів і втік з свого села, та й нас на це підбиваєш (В. Кучер);
б) весело, з гумором розповідати про щось незначне, несерйозне.
Баланду травить саме Прошка Горбань .. Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехонути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)