травити

ТРАВИ́ТИ¹, травлю́, тра́виш, недок., перех., спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками.

В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (Бойч., Молодість, 1949, 320);

// Витравлювати (у 4 знач.).

ТРАВИ́ТИ², травлю́, тра́виш, недок., перех. Засвоювати в процесі травлення; перетравлювати.

Нічого її не болить, їсть добре, спить добре, травить добре, а все-таки чує в кождій хвилі, що нерви її «страшно напружені» (Фр., II, 1950, 375);

Він травить їжу, бо цього вимагає шлунок і занадто запопадлива мати (Кач., II, 1958, 297);

*Образно. Іскія у спокої травила свою вечерю (Коцюб., II, 1955, 296).

ТРАВИ́ТИ³, травлю́, тра́виш, недок., перех., мор. Потроху відпускати, послаблюючи натягання канату, снасті тощо.

Доки травили причалок, доки спускали сходні,.. ми мали досить часу, щоб спокійно дійти до берега (Кулик, Записки консула, 1958, 79).

Значення в інших словниках

1. травити — Трави́ти: — (силу): з'їдати [V] — поїдати [1,X] зжирати (переносн.), От тим то травить мене горе жалом мідним. [Звн 268]; травила мене жага і дні і ночі, [Звн 340]; [ВЛ]  Словник з творів Івана Франка
2. травити — трави́ти 1 дієслово недоконаного виду обробляти поверхню розчином кислот трави́ти 2 дієслово недоконаного виду засвоювати впроцесі травлення; перетравлювати трави́ти 3 дієслово недоконаного виду потроху відпускати канат або снасть  Орфографічний словник української мови
3. травити — I -влю, -виш. Обробляти поверхню металу, скла спеціальними сполуками: травити малюнок. II -влю, -виш. Перетравлювати: травити їжу. III -влю, -виш, техн. Попускати канат, снасті.  Літературне слововживання
4. травити — 1. труїти, витруювати, витруїти, повитруювати, затруювати, затруїти, позатруювати, натруювати, натруїти, понатруювати, отруювати, отруїти, поотруювати, потруювати, потруїти, протруювати, протруїти, попротруювати, отруювати, струїти, поотруювати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. травити — ТРАВИ́ТИ¹, травлю́, тра́виш, недок., що, спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (із журн.); // Витравлювати (у 4 знач.).  Словник української мови у 20 томах
6. травити — Лю, -виш, недок. 1. Говорити щось кумедне, розважати інших. ◇ Травити анекдот — розповідати анекдот. Травити тюльку — розважати інших. От тюльку травить! 2. Щось довго розповідати, прибріхувати. Оце травить! Ти би ще щось вигадав!  Словник сучасного українського сленгу
7. травити — (-влю, травиш) 1. крим., жрм. Розказувати неправдоподібне; брехати. БСРЖ, 594; ЯБМ, 2, 424. 2. жрм. Розповідати щось. — Так травиш, Шурику, — сказала нарешті <...>. Я аж заслухалася (В. Шевчук, Сонце в тумані).  Словник жарґонної лексики української мови
8. травити — I травлю, травиш, недок., перех., спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. || Витравлювати (у 4 знач.). II травлю, травиш, недок., перех. Засвоювати в процесі травлення; перетравлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
9. травити — трави́ти баланду́, грубо 1. Говорити про щось другорядне, навмисне маскувати суть справи. — Чого ж ти баланду травиш? Кажи прямо, що злякався труднощів і втік з свого села, та й нас на це підбиваєш (В. Кучер).  Фразеологічний словник української мови
10. травити — Трави́ти, -влю́, -виш гл. 1) Варить, переварить (пищу). 2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати. Гол. III. 57.  Словник української мови Грінченка