трудно
ТРУ́ДНО.
1. Присл. до трудни́й 1, 2.
Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, Трудно і пильно старечим диханням огонь здобуває (М. Зеров);
Нам же не з неба щастя летіло, ми його важко й трудно здобували (Ю. Яновський);
Очі їй знову заходили слізьми і вона боялася, коли б сльози знов не зруйнували їй так трудно відбудованої краси (Леся Українка);
Хлопець квапився, напихав повен рот і трудно ковтав (І. Волошин);
// Зазнаючи труднощів, страждань, мук.
І росло ж воно [дитя] трудно..: усе нездужає, та нездужає, та квилить (Марко Вовчок);
В селі, коли хто трудно помирав, дзвонили на відхід душі (М. Стельмах);
// Долаючи матеріальні труднощі, нестатки й т. ін.
– Не доведи, господи! На цього [коня] вже як і трудно стягалися, не дай бог заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко);
// Затамовуючи в собі якісь почуття; стримано.
За два кроки від нього стояв Шевчук, затуливши долонями обличчя, і теж плакав, трудно, як плачуть звичайно чоловіки (А. Головко);
// Нерівно, з перебоями (про биття серця).
Мати глибоко зітхнула; у неї чогось серце так трудно забилось... (Панас Мирний).
2. у знач. присудк. сл., перев. кому. Тяжко фізично; важко.
– Ох, трудно мені! Батіночку рідненький, матіночко моя, голубочко! Рятуйте!.. поможіть мені!.. Смерть моя!.. не дає... мені дихати!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
Він дивився на все це, а серце його, наче хто давив у лещатах, так йому було боляче та трудно... (Панас Мирний);
Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою (М. Коцюбинський);
// Сумно, гірко, прикро.
Повернувся я знов у свою хату. Нудно, пусто, трудно мені, одинокому і самотньому (Марко Вовчок);
// Важко матеріально; сутужно, скрутно.
– Гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай .. Вже й тепер сутужно, вже й нині трудно (М. Коцюбинський);
– Та воно, діти, рік трудний... – Ніхто не каже, що легкий, – все більше розпалювалась Вутанька. – Нам трудно, а робочим удвічі трудніше! (О. Гончар);
// з ким – чим. Не вистачає кого-, чого-небудь.
Він боявся порозганять бурлак [бурлаків] з заводів. З робітниками було тоді дуже трудно (І. Нечуй-Левицький);
// з інфін. Досить важко, над силу.
Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний);
– Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, – обізвалась Гликерія, – трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (І. Нечуй-Левицький);
// з інфін. Нелегко, складно.
Спасибі Вам за вірші. Питаєте, чи добре. Це трудно сказати (М. Коцюбинський);
– Зайця тепер трудно зустріти: озимина підросла (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)