Словник української мови у 20 томах

трудно

ТРУ́ДНО.

1. Присл. до трудни́й 1, 2.

Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, Трудно і пильно старечим диханням огонь здобуває (М. Зеров);

Нам же не з неба щастя летіло, ми його важко й трудно здобували (Ю. Яновський);

Очі їй знову заходили слізьми і вона боялася, коли б сльози знов не зруйнували їй так трудно відбудованої краси (Леся Українка);

Хлопець квапився, напихав повен рот і трудно ковтав (І. Волошин);

// Зазнаючи труднощів, страждань, мук.

І росло ж воно [дитя] трудно..: усе нездужає, та нездужає, та квилить (Марко Вовчок);

В селі, коли хто трудно помирав, дзвонили на відхід душі (М. Стельмах);

// Долаючи матеріальні труднощі, нестатки й т. ін.

– Не доведи, господи! На цього [коня] вже як і трудно стягалися, не дай бог заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко);

// Затамовуючи в собі якісь почуття; стримано.

За два кроки від нього стояв Шевчук, затуливши долонями обличчя, і теж плакав, трудно, як плачуть звичайно чоловіки (А. Головко);

// Нерівно, з перебоями (про биття серця).

Мати глибоко зітхнула; у неї чогось серце так трудно забилось... (Панас Мирний).

2. у знач. присудк. сл., перев. кому. Тяжко фізично; важко.

– Ох, трудно мені! Батіночку рідненький, матіночко моя, голубочко! Рятуйте!.. поможіть мені!.. Смерть моя!.. не дає... мені дихати!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він дивився на все це, а серце його, наче хто давив у лещатах, так йому було боляче та трудно... (Панас Мирний);

Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою (М. Коцюбинський);

// Сумно, гірко, прикро.

Повернувся я знов у свою хату. Нудно, пусто, трудно мені, одинокому і самотньому (Марко Вовчок);

// Важко матеріально; сутужно, скрутно.

– Гроші тягни з себе, мов жили: подать дай, мирське дай, сюди дай, туди дай .. Вже й тепер сутужно, вже й нині трудно (М. Коцюбинський);

– Та воно, діти, рік трудний... – Ніхто не каже, що легкий, – все більше розпалювалась Вутанька. – Нам трудно, а робочим удвічі трудніше! (О. Гончар);

// з ким – чим. Не вистачає кого-, чого-небудь.

Він боявся порозганять бурлак [бурлаків] з заводів. З робітниками було тоді дуже трудно (І. Нечуй-Левицький);

// з інфін. Досить важко, над силу.

Мені так трудно справлятися з римою (Панас Мирний);

– Я вже давно живу в Одесі і вмію й по-вашому говорити, – обізвалась Гликерія, – трудно було навчитися, але я таки перемогла трудноту й навчилась (І. Нечуй-Левицький);

// з інфін. Нелегко, складно.

Спасибі Вам за вірші. Питаєте, чи добре. Це трудно сказати (М. Коцюбинський);

– Зайця тепер трудно зустріти: озимина підросла (Григорій Тютюнник).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. трудно — тру́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. трудно — 1》 Присл. до трудний 1), 2). || Зазнаючи труднощів, страждань, мук. || Долаючи матеріальні труднощі, нестатки й т. ін. || Затамовуючи в собі якісь почуття; стримано. || Нерівно, з перебоями (про биття серця). 2》 у знач. присудк. сл., перев. кому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. трудно — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови
  4. трудно — ТРУ́ДНО. 1. Присл. до трудни́й 1, 2. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, Трудно і пильно старечим диханням огонь здобуває (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах