трудно

ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко); Віддали Остапа в економію в погоничі на всю сівбу. Трудно було малому (А. Головко); Скрутно.. зимою Романові.. чобіт немає у нього (С. Васильченко); Щороку сутужно Хомі, щороку нестає свого хліба (М. Коцюбинський); Ростом я, знаєте, нижчий за мого першого номера, то на глибоких місцях мені доводилося зовсім туго (О. Гончар); — Нелегко вам на початку було, та, мабуть, і зараз тугувато (І. Цюпа); Я скитався сиротою, Гірко мені було! (С. Руданський); Насті-то легше, вона ще з восьмого класу протоптала стежку на ферму... А от Докійці, Парасці і Федорці несолодко (І. Цюпа); Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи (І. Франко); На ферму прийшла незабаром після випускного вечора. Було їй спершу важкувато (Я. Гримайло); — Раз хочеш, значить досягнеш, хоч буде й труднувато (П. Дорошенко).

ВА́ЖКО присудк. сл. (про почуття неприємного фізичного стану, втоми, болю й т. ін.), ТЯ́ЖКО, БО́ЛЯЧЕ́, ТРУ́ДНО. Одного ранку так-то мені важко було! (Марко Вовчок); Ніхто з них не знав, що коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги.. буде йому дуже важко (О. Гончар); Йому було боляче й трудно (Панас Мирний).

ВА́ЖКО (про працю тощо — з великим фізичним або розумовим зусиллям), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО. Було важко працювати (М. Рильський); Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба? (М. Коцюбинський); Нудно й трудно було (Максимові) заучувати ази та буки (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. трудно — тру́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. трудно — ТРУ́ДНО. 1. Присл. до трудни́й 1, 2. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, Трудно і пильно старечим диханням огонь здобуває (М.  Словник української мови у 20 томах
3. трудно — 1》 Присл. до трудний 1), 2). || Зазнаючи труднощів, страждань, мук. || Долаючи матеріальні труднощі, нестатки й т. ін. || Затамовуючи в собі якісь почуття; стримано. || Нерівно, з перебоями (про биття серця). 2》 у знач. присудк. сл., перев. кому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. трудно — ТРУ́ДНО. 1. Присл. до трудни́й 1, 2. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, Трудно і пильно старечим диханням огонь здобуває (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах