трунчик

ТРУ́НЧИК, у, ч., діал.

Пестл. до тру́нок¹.

А я вийму горілочки фляшу [сулію], .. А він возьме, браття, покуштує, .. Та лиш цмокне: “.. Се ж то, куме, трунчик..!” (Ю. Федькович).

Значення в інших словниках

1. трунчик — тру́нчик іменник чоловічого роду напій діал.  Орфографічний словник української мови
2. трунчик — -у, ч., діал. Пестл. до трунок I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. трунчик — ТРУ́НЧИК, у, ч., діал. Пестл. до тру́нок¹. А я вийму горілочки фляшу [сулію], ..А він возьме, браття, покуштує,.. Та лиш цмокне: «..Се ж то, куме, трунчик..!» (Пісні та романси.., II, 1956, 156).  Словник української мови в 11 томах