трусько
ТРУ́СЬКО.
1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння.
Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Ю. Збанацький).
2. безос. пред. Трусить через нерівність дороги.
Трусько їхати на возі (Сл. Б. Грінченка);
Їхати треба було двадцять п'ять кілометрів. Сніг з дощем. У возі трусько (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)