трусько
ТРУ́СЬКО.
1. присл. Не плавно, не рівно, викликаючи трусіння.
Важко почмихував [паровоз], сопів, сунувся трусько, як стара, що вже відбігала своє, коняка (Збан., Сеспель, 1961, 239).
2. безос. присудк. сл. Трусить через нерівність дороги.
Трусько їхати на возі (Сл. Гр.);
Їхати треба було двадцять п’ять кілометрів. Сніг з дощем. У возі трусько (Довж., III, 1960, 398).
Словник української мови (СУМ-11)