тріумфальний
ТРІУМФА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до тріу́мф 1.
Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніше путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний (Леся Українка);
Переділіться знову – супокійний Хай буде кожному під сонцем кут. Не йдіть з царями в тріумфальнім ході І власну путь до щастя прокладіть (М. Зеров);
// Побудований на честь якогось тріумфу, перемоги, торжества.
2. Який супроводжується надзвичайним успіхом, тріумфом (у 2 знач.); переможний, урочистий;
// Який виражає тріумф, радість перемоги.
Знов ріг мисливський грає над борами І кида в небо тріумфальний клич (М. Рильський);
Раптом хтось подав від дверей знак, і в оркестрі пролунав тріумфальний звук сурми (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)