турма
ТУ́РМА².
ТУ́РМА, и, ж., діал.
Отара.
Ватаг повеліває турмами овець, ботеями кіз, стадами коней (Г. Хоткевич);
// рідко. Зграя птахів.
Нараз вилетіла з печі хмара малих чортенят. Зависли над бабою, як .. турма ворон над лісом (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)