тюхтій
ТЮХТІ́Й, я́, ч., розм.
Про вайлувату, неповоротку людину.
[Олеся:] Хіба ж не скучно з вами? От кавалери! Один похнюпа, другий тюхтій... (М. Кропивницький);
– Та швидше, пане, повертайтесь!.. Який же бо ви тюхтій... (П. Колесник);
– Явдохо, може, піти [за зерном]? Га? – О боже, він ще питає. Ви бачите отакого тюхтія? Люди біжать, аж падають, а він... (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)