тямущість
ТЯМУ́ЩІСТЬ, щості, ж.
Властивість за знач. тяму́щий.
В трудні хвилини на виручку цілому класові приходила його догадливість, блиск його думки, його тямущість (О. Гончар);
Дельфіни давно цікавлять людину. Тямущість, добродушність, грайливість – усе це привертає до них увагу дослідників (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)