уданий
УДА́НИЙ¹ (ВДА́НИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. до уда́ти 3, 4.
[Кембль (Придивляється до фігурки):] Ха-ха-ха-ха! Та й здорово ж уданий! Як вилитий наш батько Годвінсон! (Леся Українка).
2. у знач. прикм., рідко. Нещирий, награний.
– Добрий день вам, панно Маню! – обізвався я з уданим супокоєм і подав їй руку (О. Кобилянська);
На обличчі Віри Павлівни грала усмішка, не знати тільки, чи удана, чи правдива... (Г. Хоткевич).
УДА́НИЙ² (ВДА́НИЙ), а, е, на що, до чого та без дод., заст., рідко.
Здібний.
Він до всього вданий (Сл. Б. Грінченка);
Наш рід не заможний, не кудлатий, як там кажуть, да уданий (Ганна Барвінок);
Уданий на зальоти.
Словник української мови (СУМ-20)