управляти
УПРАВЛЯ́ТИ¹ (ВПРАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УПРА́ВИТИ (ВПРА́ВИТИ), влю, виш; мн. упра́влять; док., розм.
1. кого, що. Виконувати, завершувати якусь роботу, справу; надавати кому-небудь належного вигляду, задовольняти його потреби; доводити до ладу що-небудь.
– Таточку-голубчику, – сказала Галочка, як увійшов батько, управивши батраків, – се мені навдивовижу! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Добре хлопці наші скоро Все управили проворо [проворно], Змія зараз там забили (І. Манжура);
Потім зайшов [Гордій] у конюшню – коня вправив (А. Головко).
2. що. Збирати (урожай).
Коситься легко... за день і управили ті п'ятдесят, чи що, десятин (Сл. Б. Грінченка);
Свою нивку швидко вправили .. Захар з Грицьком, Павлом взяли коси, подалися знов до хазяїнів (К. Гордієнко).
3. що, діал. Обробляти (землю).
УПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ким, чим і без дод.
1. Те саме, що керува́ти 2.
Дозвольте ж управляти Божими ділами слугам Божим. Чиновники-атеїсти не повинні управляти релігією (з наук.-попул. літ.);
Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: – Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський);
– Ділами людей управляє перст Божий, – глухо промовив Єремія (із журн.).
2. Те саме, що керува́ти 1.
Біля паровозної топки вже зчинили бійку солдати: як управляти паровозом? Куди повертати ручку? (О. Довженко);
Іванові дуже хотілося бути робітником, стояти біля пилорами або управляти машиною (С. Чорнобривець).
УПРАВЛЯ́ТИ³ див. вправля́ти¹.
Словник української мови (СУМ-20)