урадуваний
УРА́ДУВАНИЙ (ВРА́ДУВАНИЙ), а, е, діал.
Дієпр. пас. до ура́дувати.
– Живий, живий! – крикнув урадуваний хлопець (І. Франко);
Урадуваний метушнею, скочив [пес] Славкові на груди (Л. Мартович);
Я, врадуваний такою несподіваною стрічею, поставив колишньому любимцеві нараз кілька питань (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)