урадуваний

УРА́ДУВАНИЙ (ВРА́ДУВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до ура́дувати.

— Живий, живий! — крикнув урадуваний хлопець (Фр., III, 1950, 13);

Урадуваний метушнею, скочив [пес] Славкові на груди (Март., Тв., 1954, 232);

Я, врадуваний такою несподіваною стрічею, поставив колишньому любимцеві нараз кілька питань (Коб., III, 1956, 90).

Значення в інших словниках

1. урадуваний — ура́дуваний дієприкметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. урадуваний — УРА́ДУВАНИЙ (ВРА́ДУВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. до ура́дувати. – Живий, живий! – крикнув урадуваний хлопець (І. Франко); Урадуваний метушнею, скочив [пес] Славкові на груди (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. урадуваний — (врадуваний), -а, -е, діал. Дієприкм. пас. мин. ч. до урадувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови