услужник

УСЛУ́ЖНИК, а, ч., зневажл., рідко.

Догідлива, запобіглива людина.

– Поліз вервела на трибуну, – кинув хтось їдь на крамника. І полетіли ще інші слівця. – Маклер! Услужник! (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. услужник — -а, ч., заст. Прислужник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. услужник — Услужник, -ка м. Прислужникъ.  Словник української мови Грінченка