утікання

УТІКА́ННЯ (ВТІКА́ННЯ), я, с.

Дія за знач. утіка́ти¹.

Все її життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло вогнем: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (І. Нечуй-Левицький);

Війна й героїзм тепер, власне, й полягали, мабуть, передусім у втіканні від смерті, від сильнішого і у доганянні слабшого (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. утікання — утіка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. утікання — (втікання), -я, с. Дія за знач. утікати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. утікання — Утіка́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. утікання — УТІКА́ННЯ (ВТІКА́ННЯ), я, с. Дія за знач. утіка́ти¹. Все її життя встало разом перед її очима, неначе спахнуло вогнем: й Ястшембський, й втікання з Журавки, й страшна печера над Россю (Н.-Лев., II, 1956, 140).  Словник української мови в 11 томах
5. утікання — Утікання, -ня с. Бѣгство, убѣганіе.  Словник української мови Грінченка