ухання

У́ХАННЯ, У́ХКАННЯ, я, с.

Дія за знач. у́хати, у́хкати і звуки, утворені цією дією.

Інші панянки, заохочені Ольгою, шубовснули в воду, і почався новий тур енергійного обхлюпування, реготу, вереску і ухання (А. Іщук);

В хаті Кіндратовій – ухкання, крик!.. Став проти вікон, дивлюсь у світлицю. Там же – танцює старе й молоде! (С. Олійник);

Хата Онищучки .. стугоніла .. за північ веселою гульнею – співами та танцями та буйним ухканням парубоцтва (В. Речмедін);

З глибини лісової хащі долинуло ухання пугача (з наук.-попул. літ.);

Дід прислухався до глухого ухкання далеких гарматних пострілів і хитав головою (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. ухання — у́хання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ухання — ухкання, -я, с. Дія за знач. ухати, ухкати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ухання — У́ХАННЯ, У́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. у́хати, у́хкати і звуки, утворені цією дією. Інші панянки, заохочені Ольгою, шубовснули в воду, і почався новий тур енергійного обхлюпування, реготу, вереску і ухання (Іщук, Вербівчани, 1961, 30)...  Словник української мови в 11 томах
4. ухання — У́хання, -ня с. Крики: ухъ!  Словник української мови Грінченка