фиркання
ФИ́РКАННЯ, я, с.
Дія за знач. фи́ркати¹ та звуки, утворювані цією дією.
Знадвору доноситься крик: їдуть, їдуть! – чутні гуркіт, фиркання... (Панас Мирний);
Він дивився на сонце, на свої ниви, .. вбирав у себе гамір пташок, фиркання коней (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)