фраєр
ФРА́ЄР, а, ч., розм., зневажл.
Про франтувату, пусту, нікчемну людину.
Давали стільки, що Кузь не хотів з ними й говорити далі. – Тоже фраєр! – хитав він услід кожному (В. Винниченко);
[Бухта:] Палуба флагмана гірша за конюшню. До чого довели!.. Сухопутні фраєри ви, а не моряки (О. Корнійчук);
// У злодійському арго – новачок.
– Жаль мені стало хлопця, бо я вже доміркувався, що то якийсь зовсім ще зелений “фраєр” (І. Франко);
– Фраєр ти..! І хороший ти, видать, парень [хлопець], а фраєр... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)