харчувати
ХАРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. кого. Давати кому-небудь їжу; годувати.
Уже ж се мусить всякий знати, Що військо треба харчовати [харчувати] (І. Котляревський);
Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Нечуй-Левицький).
2. кого. Утримувати кого-небудь.
Пасічникуванням заробляв [дід] собі хліб та харчував свою бабу й приймачку (І. Нечуй-Левицький).
3. кого, перен., розм. Бути джерелом засобів до існування; годувати.
4. кого, що, рідко. Забезпечувати живі організми поживними речовинами, водою і т. ін.; живити.
Кров тече від серця артеріями і розносить по всьому організму життєдайні й життєтворчі речовини, харчує весь організм (Ю. Смолич).
5. діал. Їсти.
– Я не маю часу, я не маю часу. Бійтеся бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у мене ще й дрібки у роті не було (Г. Хоткевич);
Майстер скінчив свою роботу і харчував коло стола (Марко Черемшина).
(1) Харчу́йте здоро́ві – побажання доброго апетиту.
Словник української мови (СУМ-20)