хвальковитий
ХВАЛЬКОВИ́ТИЙ, а, е.
Те саме, що хвалькува́тий.
Боячись, що мати почує його хвальковиті міркування, Аркадій одним оком злодійкувато зазирнув у щілинку попричинених дверей (О. Копиленко);
[Павло] Мене перемогло те, що завжди було для мене найбільш ненависним. Самовпевнена бездушність, себелюбство, хвальковитий цинізм (О. Левада);
Знов кинулася на Ферхарда-пашу, і знов вихопив він свого ножа і став відмахуватися, але прибігли ще нові чауші з довгими важкими киями, і хвальковитого воїна було вбито безславно й ганебно, мов скаженого собаку (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)