хихикання

ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с.

Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією.

Врешті, коли пішов вродливий тюрк, – там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів – дитячого і дівочого... (Олесь Досвітній);

Погиба з огидою і острахом прислухається до хихикання агента (М. Стельмах);

– Хі-хі, – почув я позад себе таке противне, образливе хіхікання (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. хихикання — хихи́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. хихикання — див. сміх  Словник синонімів Вусика
3. хихикання — хіхікання, -я, с. Дія за знач. хихикати і хіхікати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хихикання — ХИХИ́КАННЯ, ХІХІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. хихи́кати і хіхі́кати і звуки, утворювані цією дією. Врешті, коли пішов вродливий тюрк,— там, за дверима, почувся сміх, хихикання, весела розмова двох голосів — дитячого і дівочого… (Досв.  Словник української мови в 11 томах