хлопець
ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч.
1. Дитина або підліток чоловічої статі; хлопча, хлопчина.
Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (О. Довженко);
Хлопець ріс крикливий і запальний. Як приходив час годування – кричав, як на пуп (Григорій Тютюнник);
// Те саме, що син.
Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку (І. Нечуй-Левицький);
Трегубові діти на кір слабі та хлопець Рашевської на скарлатину (Леся Українка);
Там п'яний батько.., прийшовши із шинку, що єсть сили лупить по голові свого хлопця (М. Коцюбинський);
// Молодий чоловік; юнак, парубок.
Не йде дівка до церкви Богу молиться, а йде на хлопців дивиться (прислів'я);
Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак (І. Котляревський);
Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вранці Ярему вінчали; А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко).
2. перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні).
Микола подумав, встав, покликав Кавуна і вербівських бурлак надвір і нишком промовив: – Знаєте що, хлопці́ Давайте провчимо вражого пана, щоб не квапився ганяться за бурлаками! (І. Нечуй-Левицький);
– Якби хоч війна швидше кінчилась. Повернуться хлопці з фронтів – наведемо лад (А. Головко);
Блискавиці над горою, грім за гаєм грюка. Гей, тримайте, хлопці, зброю, добивайте крука! (В. Сосюра);
– Ти його [Черниша] просто мало знаєш, – заперечив Сагайда. – Він лише на вигляд теоретик, а насправді задушевний хлопець (О. Гончар).
3. заст. Підліток-слуга.
– Не було в мене ні кухаря, ні хлопця (Г. Квітка-Основ'яненко);
Тонкі готельні хлопці з галунами і в новеньких костюмах .. вистукують каблуками в рожеві плити (М. Коцюбинський);
// заст. Поводир у сліпого.
Весело подивиться на сліпого кобзаря, як він сидить собі з хлопцем, сліпий, під тином, і весело послухать його, як він заспіває думу про те, що давно діялось..; весело... а все-таки скажеш: “Слава Богу, що минуло” (Т. Шевченко);
Сліпий кобзар під чиїмсь возом обідає з своїм хлопцем (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)