хлопець —
[хлопеиц'] -пц'а, ор. -пцеим, м. (на) -пцеив'і/-пц'у, кл. -пчеи, мн. -пц'і, -пц'іў
Орфоепічний словник української мови
хлопець —
ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі; хлопча, хлопчина. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев'ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (О. Довженко); Хлопець ріс крикливий і запальний.
Словник української мови у 20 томах
хлопець —
-пця, ч. 1》 Дитина або підліток чоловічої статі. || Те саме, що син. || Молодий чоловік, юнак, парубок. 2》 перев. мн. Уживається як назва чоловіків (здебільшого при звертанні). 3》 заст. Підліток-слуга. || заст. Поводир у сліпого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хлопець —
ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм.
Словник синонімів української мови
хлопець —
Хло́пець, хло́пця, -пцеві, -пцем, хло́пче! і хло́пцю! хло́пці, -ців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хлопець —
ХЛО́ПЕЦЬ, пця, ч. 1. Дитина або підліток чоловічої статі. Учні, хлопці й дівчата, восьмого й дев’ятого класів стояли за партами й дивились у вікна (Долж., І, 1958, 297); Хлопець ріс крикливий і запальний.
Словник української мови в 11 томах
хлопець —
Хлопець, -пця м. 1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. І. 9. 2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном.
Словник української мови Грінченка