християнин
ХРИСТИЯ́НИ́Н, а, ч.
Той, хто визнає християнство.
Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Т. Шевченко);
Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Леся Українка);
Я дивуюсь християнам: Бог попався людям в руки І не зміг одборонитись, Хоч терпів живії муки! (А. Кримський);
І всі вони люди рівні вільні, а за вірою – християни (М. Вінграновський);
// заст. Православний.
Панаса Кандзюбу кортіло. Він вже кілька разів крикнув: “Люди! Християни!”, але його не пускали (М. Коцюбинський);
– Рятуйте, люди, хто в бога вірує... Рятуйте, християни... потопаю... (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)