хутірець
ХУТІРЕ́ЦЬ, рідше ХУТОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
Зменш.-пестл. до ху́тір.
Схотілось мені навідаться у рідний край – глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці (О. Стороженко);
А в Зосі ж і придане більше, старий Король навіть хутірець має (М. Стельмах);
Там стояло невеличке сільце, або краще – невеличкі хутірці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу (Панас Мирний);
Ідемо день, ідемо другий, ідемо й третій, а жодного тобі села, жодного хуторця .. не минаємо (Д. Мордовець);
Хутірець розкинувся в степу над глибокою балкою. Хати стояли на підгір'ї, а садиби спадали вниз городами й левадами до невеличкої річечки (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)