цареня
ЦАРЕНЯ́, ня́ти, с., розм.
Царське дитя; царевич.
Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (О. Гаврилюк);
– Бити до цурки, – похмуро продовжував Лаврін. – І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)