цареня
ЦАРЕНЯ́, я́ти, с., розм. Царське дитя; царевич.
Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48);
— Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121).
Словник української мови (СУМ-11)