цинк
ЦИНК, у, ч.
Хімічний елемент, ковкий метал синювато-білого кольору.
Доторкнувшись до штабелів цинківок з динамітом, його пальці в темряві полізли по холодному цинку (Іван Ле);
Тепер досить широко застосовують мікродобрива, що містять бор, мідь, марганець, цинк, кобальт, молібден, йод та ін (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)